ЗАПИТУВАЛИ - ВІДПОВІДАЄМО!

«Електронна пошти довіри»- надає кваліфіковану, анонімну, безкоштовну психолого-педагогічну та інформаційну допомогу всім суб’єктам освітнього процесу через ЗМІ а саме: педагогам, батькам, які звертаються з метою одержання консультативної допомоги.

Правила користування

1. Напишіть листа із запитанням, яке Вас цікавить на мою електронну пошту з приміткою "Пошта довіри". В листі вкажіть групу, Ваше прізвище, ім’я, по – батькові (за бажанням)
2. Прийом питань щодня.

Електронна адреса: [email protected]

Запитання: Як діяти з істерикою дитини?

     Відповідь: По-перше не перекрикувати дитину, адже вона буде заходиться ще більше. Крім того, малюк зрозуміє, що всі проблеми потрібно вирішувати за допомогою крику – хто перекричить, той і переміг. Натомість вдайтесь до маленьких хитрощів.

      Замість того, щоб кричати, нервуватись, чи кидатись "задобрювати" малюка, даючи йому, все, лиш би затих, спробуйте спокійно, помірковано привернути до себе увагу одним запитанням. Питання звучить так: "Скажи, це велика, середня чи маленька проблема?". Так, зробити це буде важко, але потрібно набратися терпіння. Вас може бентежити той факт, що не всі діти розуміють що таке велика чи маленька проблема.

      Справді, у ранньому віці діти мислять категоріями. Наприклад, багато - це, як великий пакет з супермаркету, а мало - води налили на денці склянки. Та саме тут і криється головна хитрість. Спробуйте заманити малюка розмовою про те, що таке багато, мало і зовсім трохи. Далі допоможіть йому визначити величину тієї проблеми, через яку він здійняв істерику. Після відповіді малюка запропонуйте разом подумати, як виправити цю проблему. Три основні причини, чому таке просте питання діє на дітей заспокійливо:

1.Дитина бачить, що батьки приймають і поважають його почуття.

2.Питання дозволяє дитині задуматися і правильно оцінити будь-яку ситуацію.

3. Ставлячи це питання, батьки нібито пропонують дітям самим розібратися.

Запитання: Як пережити кризу трьох років?

     Відповідь:

• Підтримуйте у сім’ї атмосферу любові, ласки та безпеки, захищайте дитину.

• Давайте дитині прості та чіткі інструкції, які вона зможе виконати. Не очікуйте і не вимагайте забагато від дитини.

• Підтримуйте і хваліть дитину за її найменші досягнення.

• Навчайте дитину основних правил безпеки.

• Встановлюйте розумні правила поведінки і стежте, аби дитина дотримувалася їх.

• Радійте розумовій активності дитини та сприяйте її проявам.

• Приділяйте дитині час і забезпечуйте умови для її повноцінного розвитку.

• Пояснюйте дитині, що і як робити, для чого це робити тощо.

• Не пригнічуйте активність і самостійність дитини, не карайте її за імпульсивність.

• Показуйте дитині, як вона може висловлювати свої почуття. Дозволяйте дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції.

• Залишатися спокійними під час спалахів гніву дитини — не поступайтеся, однак і не зловживайте владою.

• Називайте почуття, які переживає дитина в конкретній ситуації, озвучуйте їй свої переживання.

• Не соромте та не ігноруйте дитину, висловлюйте своє невдоволення вчинками дитини, а не її особистістю.

• Ставтеся до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічки»